Мій рідний гуцульський народ доволі натерпівся злиднів і знущань від чужоземних правителів – польських, австрійський, німецьких та московських завойовників, однак не скорився жодному з них, не віддав ані найменшої царинки гуцульської землі, бо твердо вірив у вільне і щасливе життя у рідних горах. Той найщасливіший для нас, українців, доленосний день настав 24 серпня 1991 року. Україна стала вільною і незалежною державою. Та для щасливого і заможного життя, на 25-му році самостійного буття, потрібно зробити ще ой як багато.

Великі надії на поступ України, на соціально-економічний та культурний розвиток регіонів люди покладають на місцеві ради – представницькі органи місцевого самоврядування. У нашому Верховинському районі горяни чекають позитивних змін від районної ради, від депутатів ради, яким довірили представляти спільні інтереси територіальних громад.

Скажу відкрито і відверто: за роки незалежності нагромадилося чимало проблем і гострих соціальних та економічних, питань, які потрібно було вирішувати ще вчора. Це усвідомлюю я, як голова районної ради, і депутати ради, обрані до представницького органу місцевого самоврядування виборцями району. Напередодні такою величної дати в історії України – 25-ої річниці нашої соборності і незалежності – ми повинні покласти руку на серце і, дивлячись прямо у вічі своїм землякам-гуцулам, держати перед ними одвіт за державні справи.

З часу роботи районної ради сьомого демократичного скликання пройшло дев’ять місяців. Депутатський корпус оновлено суттєво. Виборці вручили мандати народного довір’я більшості молодих людей. Так, це молоді, зазвичай, ще без досвіду роботи, зате енергійні, амбітні та наполегливі і перспективні люди – підприємці, гуманітарії, працівники державних установ. Більшість у районній раді складається з представників районних організацій «Батьківщина», «Свобода», «Воля», «Укроп» та НРУ.

На першій же прес-конференції з нагоди Дня місцевого самоврядування я зробив основний акцент на збереженні Верховинського району та інтенсивному соціально-економічному і культурно-духовному розвиткові краю. Це головне і пріоритетне завдання, яке матеріалізується спільною працею з усіма депутатами, незалежно від кольорів партій. Склад ради, зауважу, найдемократичніший за всі минулі скликання. А депутати, їх у раді 34, повинні об’єднатися і працювати заради свого народу і рідної Гуцульщини.

І це не просто слова. За словами – конкретні дії. У січні проведено зустріч з головами районних рад Косівського та Путильського районів щодо збереження гірських районів, а в лютому – у селищі Верховині зорганізовано Карпатський Форум народовладдя за участю народних депутатів, високопосадовців Прикарпаття та Буковини, керівників представницьких органів місцевого самоврядування Верховинської, Косівської, Рожнятівської районних, Яремчанської міської рад Івано-Франківської області, Путильської районної ради Чернівецької області, Воловецької та Рахівської районних рад Закарпатської області, Сколівської та Турківської районних рад Львівської області, громадськості регіонів. Приводом для такого високого зібрання стала адміністративна реформа, яку насаджують «згори». Наслідком необдуманих дій може бути зникнення з карти України як Верховинського, так й інших гірських районів держави. Результатом роботи Форуму стало Звернення до Президента України, Прем’єр-міністра та голови Верховної Ради України, Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, народних депутатів. Форум констатував невиправдану, шаблонну, схему проведення адміністративно-територіальної реформи в усіх регіонах України. Тому потрібно проявити державну мудрість, виваженість щодо вирішення життєво важливого для нас, гуцулів, бойків, лемків, питання – збереження гірських районів як адміністративно-територіальних одиниць. У гірських районах історично сформувалася адміністративно-територіальна структура, яка на даний час у цілому задовільняє горян і не потребує радикальних змін.

Нас почули у Києві. Збереження Верховинського району в існуючих межах підтримує і голова Верховної Ради України Андрій Парубій, який сказав про те, що необхідно внести відповідні зміни в законодавство – і нашому району, а також і всім шести гірським районам в Україні, потрібно надати статус не «гірських», а «високогірних». У таких районах обов’язково мають бути збережені представництва державних установ та організацій з прямим підпорядкуванням обласним центрам. Як бачимо, і численні звернення районної ради, і безпосередні зустрічі з керівниками держави, високопосадовцями міністерств і відомств дають позитивні результати.

При цьому хочу підкреслити, що під час кожної зустріч із високопосадовими у столиці я відчував неабияке розуміння наших гірських проблем і чисто людське бажання допомогти у вирішенні того чи іншого питання. Керівництво держави та міністри Кабінету Міністрів не відмовляються від зустрічей з представниками влади регіонів, тільки потрібно наполегливо стукати у двері їхніх кабінетів – і двері відчиняються. Адже, як кажуть у народі, під лежачий камінь вода не тече. Та й високопосадовці у столиці не завжди знають про наші реальні проблеми у горах, а бажання допомогти у них є.

Вважаю, що районній раді завдяки численним зверненням, прийнятим на сесійних засіданнях, вдалося привернути особливу увагу Кабінету Міністрів України, депутатів Верховної Ради до катастрофічного стану автомобільних доріг у районі. Цьому сприяли безпосередньо проведені зустрічі в Кабміні у  березні та травні. У Міністерстві інфраструктури одразу ж проведено спеціальну нараду з приводу стану доріг у Верховинському районі за участю міністра інфраструктури Володимира Омеляна, голови Державного агентства автомобільних доріг Андрія Батищева, народного депутата України Миколи Княжицького. Тоді, у травні, досягнуто домовленості про проведення ремонту доріг у Верховинському районі і залучення додатково чималої суми коштів на ремонт автошляхів. Що дороги будуть якісно відремонтовані, і що це вже не мрія, а реальність, читачі «Верховинських вістей» довідалися з інформації у попередньому номері газети: 30 млн. грн. виділено додатково з державного бюджету на автомобільну дорогу Р-62 «Криворівня – Чернівці», 39 млн. грн.  – з умовою співфінансування 10% за рахунок місцевих бюджетів на автодорогу «Татарів – Кам’янець –Подільський». А попередньо вже виділено 50 млн. грн.  

Про ще одну дорогу хотілося сказати з оптимізмом, яка відкриває Верховині вікно в Європу, – це дорога через українсько-румунський кордон та відкриття міждержавного пункту пропуску у межах населених пунктів Шибене (с. Зелене) та Поеніле-де-Суб-Мунте повіту Марамуреш (Румунія). Звернення, наполегливість депутатів районної ради, зустрічі з віце-прем’єр-міністром Іванною Климпуш-Цинцадзе увінчалися успіхом. За підсумками робочої зустрічі Прем’єр-міністра України з народними депутатами – членами міжфракційного депутатського об’єднання «Прикарпаття» протоколом наради доручено Мінінфраструктури, МЗС, ДВС, адміністрації Державної прикордонної служби невідкладно вжити заходів щодо підготовки і підписання доповнення до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Румунії про пункти пропуску через українсько-румунський державний кордон (від 2 лютого 2006 року), яким передбачено відкриття пункту пропуску. Це одне зі пріоритетних завдань Верховинської районної ради з метою завершення багаторічної роботи своїх попередників, що дозволить піднести економічно рівень розвитку нашого району, зокрема туристичного бізнесу, дати поштовх руху закордонних інвестицій на Верховинщину, поліпшити життя горян. 

Принагідно хочу зазначити, що з нашими румунськими партнерами зроблено добрий початок напрацювань у Програмі прикордонного співробітництва «Румунія – Україна-2020». Генеральний консул Румунії Елеонора Молдован вперше завітала з робочим візитом у Верховинський район і започаткувала співпрацю Верховини з Брюсселем на високому рівні. Основною метою реалізації проектів є поліпшення життя людей по оба боки кордону, розвиток їх територій та громад. Путівники співпраці будуть виготовлені у другій половині поточного року. Перші проекти стартуватимуть цього року Основні напрями співпраці будуть відображені в проектах з розвитку освіти, культури, охорони здоров’я, туризму, транспортної інфраструктури тощо.

Районний бюджет, звичайно, не може похвалитися такими великими коштами, як Євросоюз, проте в цьому році районна рада розширила спектр районних програм і прийняла їх аж 58. Це програми з розвитку малого та середнього підприємництва, соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів, туризму, розвитку інвестиційної діяльності, цільова програма зовнішнього освітлення селища та сільських населених пунктів району, програма соціальної підтримки інвалідів по зору та соціально незахищених верств населення, комплексна програма забезпечення правопорядку та боротьби із злочинністю, дев’ять програм з охорони здоров’я населення, районна програма підтримки засобів масової інформації, програма проведення культурно-мистецьких заходів та інші.

Дві районні програми депутати прийняли з метою підтримки учасників бойових дій, осіб, які перебувають чи перебували у складі добровольчих формувань, що утворилися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності  України та інших громадян, які залучалися і брали безпосередню участь  в антитерористичній операції в районах її проведення, воїнів ОУН-УПА та учасників бойових дій на території інших держав. Фінансування обох програм складає 360 тис. грн. Питанням захисту прав учасників і ветеранів антитерористичної операції на сході України та їх сімей  займається спеціально створена постійна комісія районної ради. У квітні районна рада прийняла рішення «Про забезпечення лісосировинним ресурсами пільгових категорій населення. У січні і липні прийнято два рішення «Про надання згоди на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення для будівництва і обслуговування житла жителями району –  учасниками бойових дій та прирівняними до них. Наш головний обов’язок – всіляко допомагати своїм землякам, які захищали українську землю на Донбасі, допомагати сім’ям та родинам загиблих – депутатський корпус завжди виконуватиме цю почесну місію.

Воюючи з московським агресором, ставши на дорогу розбудови незалежної Української держави, ми зобов’язані зберегти нашу гуцульську автентику, наш правічний гуцульський етнос, культуру, духовність, просвітництво та християнську віру. Проведена торік у грудні зустріч зі священиками району дала поштовх до активної співпраці духовних отців з районною радою, з навчально-виховними закладами району.  Я не раз казав, що священиків потрібно повернути у школу – і ми їх повернули. Сьогодні діють гуртки з духовного виховання у ряді шкіл району, які охоче відвідують наші діти. Згідно рекомендації районної ради та з метою національно-патріотичного виховання школярів, їхнього духовного розвитку, навчальний тиждень у загальноосвітніх школах з нового навчального року розпочинатиметься з підняття Державного прапора, виконання Гімну та молитви. Відповідні рекомендації будуть прописані у навчально-виховних планах кожного навчального закладу.

Щодо розвитку проблемних питань  в галузі освіти та охорони здоров’я району – мовлю наступне  Після детального вивчення питань фінансування шкіл та медичних закладів у нашому високогірному районі, міністр освіти України Лілія Григорович та народний депутат, голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Микола Княжицький підтримують позицію районної ради щодо справедливого фінансування бюджетних установ як Верховинського, так й інших гірських районів. Міністр освіти Лілія Григорович спільно із заступником Павлом Хобзеєм вивчають питання, щодо зміни формульного розрахунку фінансування закладів освіти в високогірних населених пунктах.

Продовжуючи тему духовності, хочу сказати про те, що перед кожною сесією районної ради отець Іван Рибарук із Криворівні виголошує духовні проповіді та Святу Молитву перед депутатами та присутніми у залі і запрошеними. Депутатський корпус працює на сесійних засіданнях, вдягнувши вишивані сорочки – з нас беруть приклад інші райони області та України. Це тішить і радує, і, звичайно, випромінює к наших душах гордість, що бережемо своє, рідне, гуцульське. Відповідне звернення районної ради щодо збереження віковічної народної культури, безцінних традицій та звичаїв, унікальної гуцульської вбері – кожухів, сардаків, баршівок, кресань, вишитих сорочок прийнято до священнослужителів усіх конфесій, державних службовців, органів місцевого самоврядування, керівників та працівників підприємств, установ, організацій, громадсько-політичних об’єднань, жителів району ще на другій сесії районної ради сьомого демократичного скликання 26 січня цього року. Ми  маємо збиратися у гуцульський стрій а чи просто вдягати гарні вишиті сорочки – і ходити до церкви, на християнські свята, на заходи державного календаря, пам’ятні, знаменні чи ювілейні події. Одягаймо гуцульську вберю на Храмові свята, на народні віча, урочисті зібрання з нагоди пам’ятних дат в історії Верховинщини, Гуцульщини, Самостійної Соборної України. Будьмо патріотами, достойними синами і доньками предків-гуцулів.

Храмом духовного співу можна назвати проведений з ініціативи районної ради та священнослужителів району Перший районний фестиваль-конкурс церковних хорів та духовного співу «Співаймо Господу, співаймо». У духовному фестивалі взяли участь дванадцять церковних хорів району. Верховинщина була осяяна духовним світлом із небес – і щира молитва полинула до Господа.

           Нам вдалося також організувати та провести нещодавно,шостого серпня, в День пам’яті Боголюбивих страстотерпців, князів-мучеників Бориса і Гліба, другу Всеукраїнську Прощу до місця з’явлення Матері Божої біля Довбушевої криниці на полонині Ґаджині у Чорногорі. Тішить і радує те, що до цього християнського дійства прилучилися діти, багато дітей, а також прочани звідусіль, з усієї України. Устами Господа мовили духовне слово до присутніх священики отці Іван Рибарук з Криворівні та Ігор Рибенчук з Бережниці, які таїнством святої спільної молитви з прочанами висловлювали свою любов до Господа нашого Ісуса Христа, Пречистої Божої Матері і просили, аби оберігали Господні Покровителі народ український, нашу Соборну державу та рідну землю від усякої біди, від напасті московської та злих духів, а людям в Україні та усьому світі – жити в мирі, злагоді і Господній благодаті.

Віримо і твердо переконані, що ініційований районною радою Культурно-просвітницький гуцульський автентичний центр таки обов’язково постане у нашій Гуйцульській столиці – Верховині. Це буде головний координуючий центр з розвитку та популяризації культурно-мистецьких цінностей, духовності та автентики Гуцульського регіону. Такому центру належить бути на базі районного Народного дому чи Будинку культури у райцентрі,  таке доручення районною радою подано Верховинській райдержадміністрації розробити проект для втілення цієї ідеї в життя. І районна рада вже вкотре наголошує: це має бути наш гуцульський культурно-мистецький храм.

Ще можна говорити про багато добрих справ, які вдалося зробити районній раді, депутатам безпосередньо на своїх округах та для загального блага жителів району. Та я залишаю це для їхніх виступів у пресі та на радіо. Не можу не сказати, що нам все-таки вдалося наблизити мрію багатьох моїх попередників про створення у славному селі Криворівня історико-культурної заповідної території «Криворівня – гуцульське село-музей під відкритим небом». Дана справа ініційована районною радою та Комітетом Верховної Ради України з питань культури і духовності, який очолює народний депутат , великий друг і приятель Гуцульщини Микола Княжицький.

Я щиро вітаю усіх вас, дорогі земляки-гуцули, а також весь український народ із найвеличнішим державним святом – Днем незалежності України. Нашій молодій Українські державі – 25. Вірю, Держава-Україна житиме завше, житиме вічно, бо в ній живуть і працюють мудрі, горді, трудолюбиві і заповзяті до будівництва спільного Українського Дому люди, патріоти-українці, справжні  господарі рідної землі.

Єднаймося! Гуртуймося докупи – і відстоюймо своє рідне, українське, гуцульське, соборне і вічне – право достойно жити у рідних горах, на своїй землі і зберігати автентику, духовність та християнську віру.

Іван Шкіндюк

Голова районної ради