Зійдіть на води й суші

Збудуйте пам’яті невигасний собор!

Це двадцять другий рік.

Це тридцять третій рік.

Це сорок шостий рік.

Голодомор. Голодомор. Голодомор…»

Сьогодні вся громадськість Верховинщини об’єдналася у спільній молитві задля вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу 1932-1933 років, голодоморів 1921-1922, 1946-1947 років.

Вечір-реквієм, участь у якому взяли представники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадськість району, розпочався в залі засідань районної державної адміністрації о 16.00 годині хвилиною мовчання та акцією «Запали свічку». В ці хвилини не лише учасники заходу, але й усі свідомі жителі засвітили свічечки у своїх домівках. В цю мить Україна на повний голос заговорила про страшну трагедію, яку довелось пережити її хліботворящому люду.

Жахливі картини голодомору, які можна було переглянути під час демонстрації фільму, змусили всіх присутніх відчути всю безпорадність і божевільність ситуації тих часів. Зі збережених архівів і спогадів очевидців дізнаємось про те, що голод 1932-33 років – то найтрагічніша і найжахливіша сторінка в нашій історії. Адже створений він був штучно. Головною його причиною була згубна політика уряду, насильницьке проведення колективізації. Голодомор винищив або покалічив ціле покоління селянських дітей. Доля дітей у цій величезній катастрофі найбільше приголомшує розум. Вони тихо помирали не дочекавшись допомоги. Гинули без ліку і часу…

Щоб разом помолитись за невинно убієнні душі, всі учасники заходу із запаленими лампадками вирушили до пам’ятного хреста закатованим за волю України. Там священнослужителі району відправили поминальну панахиду.

Минають дні, роки, десятиліття. Спливає час, і ніби за водою зникають згадки про минуле. Та не минає, не вщухає біль про ту страшну трагедію голодомору. Дзвін пам’яті лунатиме до того часу, допоки ми лишатимемося людьми.