В останню суботу січня у столиці Західної України – місті Львові відбулася видовищне культурно-мистецьке дійство «Гуцульська розколяда», яку традиційно щороку проводить суспільно-культурне  Товариство «Гуцульщина» у Львові», що його очолює кривопільський гуцул Василь Коржук. Гуцульська громада Львова робить значний внесок у розвиток традиційної гуцульської культури, відновлення народних традицій, звичаїв та обрядів незабутніх предків.

Як і кожного року, цьогоріч до братів-гуцулів завітали земляки з рідного Верховинського краю, щоб разом із львівським товариством достойно завершити Різдвяний цикл великого празника – Світлого Різдва Христового – спільною колядою. Захід відбувся у просторому залі Франківської районної адміністрації Львівської міської ради.

Голова суспільно-культурного товариства «Гуцульщина» Василь Коржук щиро привітав усю гуцульську родину зі Львова та дорогих гостей із наймиліших кожному львівському гуцулові верховинських теренів, які прибули на святочне колядницьке торжество зі столиці Гуцульщини – Верховини до столиці Західної України – града Львова. «Ми бережемо і примножуємо завіти наших великих предків, – сказав Василь Дмитрович, – колоритну мову пращурів, гуцульську вберю, матеріальну і духовну культуру гуцульського народу, християнські празники, традиції, обряди і передаємо цей безцінний посаг від батька до сина, від матері  до доньки, від шанованих, статечних гуцулів – до цвіту майбутнього нашої великої гуцульської родини.

Варто додати, що до великої гуцульської родити – суспільно-культурного Товариства «Гуцульщина» у Львові входять представники  еліти вищих шкіл, зокрема доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка, завідувач кафедри радіомовлення і телебачення, академік Академії наук вищої освіти України Василь Лизанчук, професор, декан факультету образотворчого мистецтва і реставрації Львівської національної академії мистецтв, член Спілки художників України  Тарас Янко, головний редактор історико-культурно-краєзнавчого часопису «Ґражда», заслужений журналіст України  Олександр Масляник, доктор політехнічних наук, професор державного університету «Львівська політехніка» Нестор Библюк, заслужений працівник культури України Володимир Гаюк, доктор мистецтвознавства, професор, науковий співробітник Інституту народознавства Академії наук України Олена Никорак, письменник Василь Стефак, професор кафедри неврології і нейрохірургії Львівського національного медичного університету Володимир Шевага, заслужений скульптор України Юрій Гав'юк й інші відомі в Україні та далеко за її межами особистості.

За дорученням керівництва Верховинського району мені випала почесна місія передати найщиріші, найсердечніші вітання керманичу Товариства Василю Коржуку та ґречним і поважним гуцулам Львова за запрошення взяти участь у традиційній Гуцульській Розколяді у славному місті Лева від імені голови райдержадміністрації Ярослава Скуматчука, голови районної ради Івана Маківничука, від імені усієї гуцульської громади Верховинщини, а також творчих колективів району, які взяли участь у розколяді, – партії колядників із села Замагори та музичного гурту «Струни Орфея». Щиро бажаючи успіхів у подальшій праці, з великою приємністю виконав ще одне доручення – вручив Василю Дмитровичу Подяку Верховинської районної ради за багаторічну сумлінну працю у збереженні та розвитку гуцульської культури, високий патріотичний чин українця-борця, відстоювання національних інтересів українського народу та розбудову Самостійної Соборної Української Держави.

         А далі був вихід замагорівської колядницької партії на сцену, який  супроводжувався оплесками і сяйвом випромінених кожним присутнім у залі тепла і любові до своїх земляків. Колорит святочного зимового одягу колядників – барвисті сардаки, кожухи, шапки-рогачки, череси, в яких Господні посланці ходять від Різдва до Йордану від хати до хати і сповіщають добру новину про народження Христа, переносив львівських гуцулів у їхні засніжені гірські села на Різдво у Карпати, на любу і милу батьківську Гуцульщину.

Славні традиції одвічної Святої коляди чи не найбільше збережені у нашому чарівному Гуцульському краї – на Верховинщині. У рідних горах, в селі Замагора, з року в рік Христове Рождество прославляє партія колядників, де березою Володимир Кікінчук. Такими словами ведучі-верховинки Різдвяного дійства Лариса Куриндаш та Юлія Близнюк запрошують колядницьку партію повіншувати Товариство «Гуцульщина» у Львові, а також усіх поважних львів’ян та гостей міста. Заграла скрипочка Василя Стринадюка, підняли славні легіні-опришки золотаві бартки вгору – і на весь Білий будинок Франківської районної адміністрації зазвучала гуцульська коляда, колядницькі плєси «Різдво Христове», «Ой, на Йордані, на річці великій» й інші.

Предзвін Гуцульської розколяди підхопив верховинський музичний гурт «Струни Орфея», який задзвенів чистими, ніжними, ліричними голосами талановитих співаків. З їхніх уст зринула ніби ангельська мелодія піснеспіву колядок та щедрівок «Ой, сивая тая зозуленька», «В День Різдва», «Зірка чудна» та «Україна колядує», яка зігріла душу і серце глядачів якимсь дивовижним теплом притаєної небесної галактики… А далі були оплески. Довготривалі, які не стихали впродовж усієї програми.

Та це був лише зачин фантастичної пісенної феєрії молодих верховинських артистів, які подарували товариству «Гуцульщина» та поважній аудиторії львів’ян літературно-мистецький проект «Володимир Івасюк повертається» за книгою «Орфей Собору Нації, який створено спільно з відділом культури і мистецтв райдержадміністрації, де начальником Мирослава Корнелюк. Спочатку вшанували полеглих українських героїв, які віддали своє життя на полі бою у смертельних сутичках з бандами сепаратистів та російськими агресорами на сході України, хвилиною мовчання.

–  На вівтар України поклав своє молоде життя  на стрімкому злеті й український композитор Володимир Івасюк, – такими словами розпочинають музичну постановку ведучі заходу Назар Скоматчук та Юлія Близнюк. Юлія, студентка Калуського коледжу культури і мистецтв, прочитала вірш Яра Славутича «Пам’яті Володимира Івасюка», а дипломант першого ступеня Всеукраїнського конкурсу читців поезій Тараса Шевченка Лариса Куриндаш – «Монолог перед обличчям сина». Спочатку зал стихав, а потім винагороджував читців хвилею аплодисментів.

Пісню «Минає день, минає ніч» Юрій Рибчинський та Микола Мозговий написали одразу після похорону Володимира Івасюка, коли ще свіжа рана огортала серце нестерпним болем за Володею. Так, як виконував цю пісню Микола Мозговий, не виконував в Україні ніхто. Тепер Микола разом з Володею у далеких засвітах. Але пісня ожила. Вона ожила оновленим музичним вихором і вирвалася з душі молодого талановитого співака гурту «Струни Орфея» Петра Марусяка, який додав до її вічної мелодії життя суцвіття золотих верховинських барв. І Петро заспівав. Та так заспівав, що, напевно, і Микола Мозговий та Володимир Івасюк її почули на небесах й тішилися з того, що їхня пісня живе – і житиме завше. То треба було бути у залі і відчути енергетику глядачів після виконання пісенного шедевру. Зал від оплесків не вщухав, а глядацьке «Браво!» зігрівало і співаку, і всім нам, верховинцям, наші гуцульські душі.

Верховинський музичний гурт «Струни Орфея» навдивовижу чарівними, мелодійними голосами талановитих співаків Галини Попадюк, Христини Кизик, Юлії Марчук, Романа Мельничука ну і, звичайно, Петра Марусяка повернули глядачів у дивовижний пісенний світ Володимира Івасюка. Львів насолоджувався пісенними шедеврами «Я піду в далекі гори», «Балада про дві скрипки», «Пісня буде поміж нас», «Два перстені», «Балада про мальви», «Новий день над Україною» та іншими композиціями.

… Весело зазвучали скрипки великого камерного оркестру. Як колись у концертному залі телестудії Останкіно, ще нікому невідомі буковинці розкрили карпатські чари «Червоної рути» і полонили піснею всю країну… У Львові, у залі Франківської районної адміністрації, зазвучала голосами молодих обдарованих  верховинських співаків вічно жива «Червона рута».

Оплески вдячних українців в унісон з нестихаючими вигуками «Браво» творили на львівській сцені уже нову, довготривалу, нестихаючу мелодію. Львів аплодував молодим артистам серцем і душею. А потім були щирі, одкровенні слова голови Товариства гуцулів Василя Коржука, львівської професури вищої школи, гостей заходу. Лунали слова великої вдячності за українську пісню Володимира Івасюка, за артистизм, за талант, за патріотичну позицію верховинських артистів та їхній внесок у розвиток української пісні, культури українського народу, за віру у Новий день над Україною.

Заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка Василь Лизанчук був надзвичайно вражений від побаченого і почутого на сцені. Він поставив нашим артистам найвищий бал і запросив «Струни Орфея» знову до Львова – подарувати Івасюкову пісню всьому Львівському національному університету. Декан Львівської національної академії мистецтв Тарас Янко підійшов до артистів і висловлював своє надзвичайне захоплення майстерністю виконання української пісні. При цьому передав свій подив і здивування: «Львів, де Володя Івасюк навчався, жив і творив, не створив такого мистецького дійства, а Верховина покликала до життя такий унікальний животворчий український проект. Для нашого земляка з Кривополя, кінорежисера і сценариста Василя Портяка, який приїхав на Розколяду з Києва, «Струни Орфея» виявилися надзвичайним відкриттям. Він сказав, що у наших артистів талант від Бога, неординарні вокальні дані, професійні голоси. Хай сховаються Білоножки і ще десятки відомих артистів перед верховинськими талантами. Пообіцяв зробити усе можливе, аби «Струни Орфея» побачила і почула столиця. Дякували поляки, дякували канадійці і всі добрі люди, які тієї благодатної днини на розколяду бачили і чули верховинців.

Ну а ми в свою чергу, висловили подяку голові суспільно-культурного Товариства «Гуцульщина» Василю Коржуку за запрошення, за гостину і за ту велику роботу, яку проводять львівські гуцули задля утвердження і розвитку гуцульської культури. Дякували львів’янам за добре слово на адресу нашої талановитої артистичної молоді і пообіцяли невдовзі знову повернутися до Львова з українською піснею Влодимира Івасюка.

Василь Нагірняк

                                                         Заслужений журналіст України