ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОН
Територія - 1,3 тис.кв.км
1. Адміністративно-територіальний устрій станом на 01.01.2011 року селищ міського типу - І сіл - 42 Ради станом на 01.01.201 1 року: кількість в них депутатів районна рада 1 44 селищна рада 1 32 сільські ради 21 326
Всього 23 402
Всього 23 402
2. Населення району: міське 5 503 сільське 24 120 жіночого роду 15 297 чоловічого роду 14 326
Всього 29 623
Всього 29 623
3. Загальні відомості про Верховинський район.
У письмових джерелах Верховина (до 1962 року - село Жаб»є ) вперше згадується в 1424 році.
У 1772 році в результаті першого поділу Польщі між Росією, Пруссією та Австрією до останньої ввійшли і землі теперішнього Верховинського району. Майнове розташування, національне пригноблення, посилена експлуатація населення гірських сіл викликали масове незадоволення селян. Своєрідною формою боротьби і проявом стихійного протесту селянства проти існуючого ладу був опришківський рух. Багато жителів Жаб»я діяли в загонах І.Пискливого, Пинті, Олекси Довбуша, Бойчука, Баюрака.
Наприкінці XIX століття визвольний рух набув нової форми - скликання віч, які стали масовим явищем серед горян. Перше селянське віче в Галичині відбулося в Жаб»ї 16 вересня 1885 року. Побувавши в 1884 році в Жаб»ї, Іван Франко так писав: «Ось Жаб»є, гуцульська столиця, нема, мовляв, села понад Жаб»є і більшого лиха шукати дарма..,»
Район утворений в 1939 році та розташований в південній найбільш високогірній частині Івано-Франківської області в межах Гуцульських Карпат (Чивчини, Чорногора, Гринява). З півночі межує з Надвірнянським та Косівським районами, на сході з Путильським районом Чернівецької області, на півдні по Чивчинському хребту протягом 45 км проходить Державний кордон з Румунією, на заході - з Рахівським районом Закарпатської області, відстань до обласного центру (через м.Яремче) - 120 км.. Верховинський район відновлений в 1966 році. Районний центр - смт.Верховина (до 1962 року - село Жаб’є). На 01.01.2011 року територія району має площу 125 426 га. Включає 43 населених пункти, у тому числі селище міського типу.
Основне багатство району - карпатський ліс, площа земель лісового фонду району становить 86 130 га, з яких до лісів 1 групи (площею 62 821 га ) відносяться переважно захисні, водоохоронні, протиерозійні та інші функції. В цій групі лісів рубки головного користування обмежені. До II групи лісів відносяться ліси ( площею 23 309 га ), які є експлуатаційними. Лісова рослинність представлена в основному смерекою, ялицею, буком та сосною гірською. Ліси Верховинщини населяють цінні мисливські види тварин - олень благородний, козуля європейська, кабан, куниця лісова, лисиця, заєць, білка. Флора району багата на реліктові види — сосна кедрова європейська, різні види гірських осок, арніка гірська, тирлич жовтий, радіола рожева, баранець звичайний, любка дволиста та інші.
Ліси району підвідомчі Верховинському та Гринявському державним лісгоспам. Верховинському районному лісгоспу та Карпатському природному національному парку.
Мережа природно-заповідного фонду в районі нараховує 18 заповідних об’єктів загальною площею 16 189 га. з них:
1. Карпатський природний національний парк - 7 090 га;
2. Гідрологічна пам’ятка природи державного значення «Висяче болото» - 0,5 га; 3. Пам’ятка природи місцевого значення -20,5 га;
4. Заповідні урочища - 95 га;
5. Гідрологічний заказник місцевого значення «Ріка Чорний Черемош» - 1 740 га;
6. Ландшафтний заказник місцевого значення «Чивчино-Гринявський» - 7 243 га.
Славиться Верховинський район своїми пасовищами-полонинами, де випасається велика рогата худоба, вівці і коні. Площа району складається з сільськогосподарських угідь - 32 170,7 га, ріллі 871,6 га. садів - 121.1 га. сінокосів - 11 110,9 га, пасовищ - 19 993,9 га, лісів - 89 462,1 га, в тому числі забудованих земель - 1 196,7 га, водних об’єктів - 795.2 га. чагарників - 4 716,7 га, відкритих земель (кам’янистих) — 1 777.7 га.
У районі 36 шкіл, у тому числі: І ІII ступенів-14, І-ІІ ступенів—10, І ступенів – 10, з них навчально-виховні комплекси - 3, садочків - 13 та школа -інтернат. А також ліцей, коледж туризму та готельного господарства, філія Міжнародного університету розвитку людини «Україна».
До закладів культури належать: 16 сільських Будинків культури, 22 клуби, 38 бібліотек, 1 школа мистецтв. 1 музей і 5 громадських музеїв.
Мережа медичних закладів: 1 районна лікарня, 2 дільничні лікарні, 1 сільська лікарська амбулаторія в селі Зелене. 1 амбулаторія загальної практики сімейної медицини в селі Красноїлля. 39 фельдшерсько-акушерських пунктів та районна санітарно-епідеміологічна станція.
Над виконанням завдань покращення соціально-економічного та культурного розвитку району працювали депутати обласної і районної рад шести демократичних скликань. Районну раду очолювали голови: 1991-березень 1992 pp. - Петро Пониполяк, березень 1992 - червень 1994 pp. - Дмитро Ватаманюк, липень 1994 - березень 1998 pp. - Петро Пониполяк, квітень 1998 -квітень 2006 pp. - Дмитро Стефлюк, квітень 2006 - понині - Ярослав Кікінчук.
Верховина (до 1962 р. Жаб’є) розташована у Східних Карпатах за 130 км від обласного центру м. Івано-Франківськ та за 31 км від залізничної станції Ворохта. У лютому 1940 р. Жаб’є стало районним центром. У 1963 р. район був приєднаний до Косівського. У грудні 1966 р. відновлено Верховинський район і включено до його складу села Білоберізка, Хороцево, Барвінків. На його території є селище міського типу, 41 село і 117 присілків, які підпорядковані районній Верховинській селищній та 21 сільським радам. Нині територія Верховинського району складає 125426 га, з них: 32113 га становлять господарські угіддя: рілля – 871,46 га, багаторічні насадження – 120,5 га, сінокоси – 12380,3 га, пасовища – 20541,5 га, а 89442 га (71,3%) – ліси та інші площі, вкриті лісом.
На південному заході району проходить Державний кордон України з Румунією (49 км). На заході Верховинський район межує з Рахівським Закарпатської, на сході – з Путильським Чернівецької областей, а на півночі – з Надвірнянським та Косівським (північний схід) районами Івано-Франківщини. Протяжність району з півночі на південь – 62 км, з заходу на схід – 41 км, а площа в цілому складає 1263 кв. км.
Природні умови Українських Карпат протягом багатьох сотень років сформували традиційний гірський уклад життя гуцулів і гірський тип ведення господарства. А високогірний рельєф місцевості, суворі природнокліматичні умови (майже повна відсутність ріллі) визначили зайнятість горян Верховинського району – тваринництво, лісове господарство і деревообробка, а рослинництво має допоміжний характер. Гуцули розводять корів, овець, коней, яких випасають на сільських пасовищах (толоках) та на високогірних полонинах. Тваринництво є провідною галуззю горян.
На Верховинщині відроджується порода гуцульських коней, які є найбільш придатними для гір. Їх використовують не тільки для обробки землі, а й для вивезення лісу, вантажу, для верхової їзди. Розпочалось також відродження гірського вівчарства – перевіреного століттями гірського тваринництва. Як неможливо уявити корінних гуцулів поза Карпатськими горами і смерековими лісами, так неможливе їх виживання без худоби – корів, овець і коней. Для більшості жителів Верховинщини тваринництво – основа сімейного доходу.
Більше двох третин території району зайняті лісами, які допомагають виживати гуцулам при мізерній площі орних земель. Смерека для гуцула – це не просто хвойне дерево, а перший помічник у його нелегкому житті. Колиску, хату, меблі, тепло, ягоди, гриби, цілюще повітря і джерельну воду – все це дарує горянам ліс. Тому недаремно хтось із мудрих сказав, що гуцул народжується із барткою (топірцем) у руках.
Живописність природи Верховинщини, у першу чергу, завдячує гірському рельєфу. На території району виділяють п’ять гірських зон: Чорногірський хребет, Чивчинський масив, Гринявські гори, хребет Кострича та Покутсько-Буковинські Карпати.
Гідросистема району дуже насичена. Через його територію протікає значна кількість річок і потоків. Річкова мережа має пір’ясту будову і відноситься до річкового басейну Прута. Найбільшою є річка Черемош, яка майже не виходить за межі області, за винятком правих приток р.Білий Черемош. Черемош утворений двома ріками – Білим і Чорним Черемошем, які стікають з північних схилів Чивчинських гір, обидві ріки своїм басейном охоплюють Гуцульські Карпати. Загальна площа водозабору Черемоша досягає 2565 км.
Саме Гуцульські Карпати – найбільш багаті на мінеральні води регіон держави. Тут нараховується понад 100 джерел мінеральних вод усіх типів. Лише в с. Буркут та селищі Верховина знаходяться 10 досліджених джерел мінеральної води. Добовий дебет води у двох свердловинах смт. Верховина становить 796 м. куб. на добу. Температура води в джерелах коливається від 7,3 до 25 градусів, а мінералізація джерела "Альбин” в с. Буркут становить 3,6 грама на 1 л води.
Верховинський район – специфічний район, багатий на рекреаційні ресурси та відзначений як рекреаційно-лікувальний. Для району характерні широколистяні та хвойні ліси, річки, урочищ. У Карпатах зберігається генофонд 1/3 європейської флори. Тут ростуть близько 3000 видів рослин, у тому числі понад 2000 квіткових, серед яких 500 лікарських. Такий же багатий і різноманітний видовий склад тваринного світу, що нараховує близько 400 видів тварин.
На Гуцульщині збереглася багата і своєрідна етнографічна особливість архітектури і побуту. Все це сприяє розвитку масового цілорічного туризму та інших видів активного відпочинку. Зараз на території району функціонує лікувально-оздоровчий комплекс "Верховина” на 300 відпочиваючих. У районі вже існує понад 200 господарств, які мають можливість прийняти одночасно близько 2000 туристів. Крім цього, на території району пролягає багато різноманітних туристичних маршрутів: гірських, водних, пішохідних, гужових, велосипедних, автобусних. В останні роки особливого розвитку набув водний туризм.
Народногосподарський комплекс району сформований у відповідності з його природними ресурсами. Більша територія району вкрита лісами, а тому основні галузі – лісова та деревообробна. Сьогодні на території району функціонують два державних (Верховинський та Гринявський), а також Верховинський районний лісгоспи та понад 50 заготівельних і деревообробних підприємств. Найбільшими деревообробними промисловими підприємствами в районі є спільне українсько-чеське підприємство "Крона”, CП "Верховинська лісова компанія”, ВАТ «Компанія «Верховина», ПВКП "Квадро”.
Ліс – не лише сировинна база для лісової промисловості, а й багате джерело для забезпечення харчової промисловості грибами, дикорослими ягодами, лікарською сировиною. На території Чорногірського масиву росте багато лікарських рослин, які занесені до Червоної книги, – родіола рожева, рододендрон карпатський, чемериця Лобеля, арніка та інші. Щорічно на території Верховинщини заготовляється понад 200 т грибів, 250 т дикорослих ягід: малини, чорниці, брусниці та ін. Найбільш перспективним є випуск продукції з дикоростучих плодів, ягід та грибів, експорт мінеральної води за кордон.
Основним напрямком у розвитку сільського господарства тут є м’ясо-молочне скотарство. Питома вага його в загальному обсязі сільськогосподарського виробництва становить біля 100 %. Серед продукції тваринництва найбільшу частку становить виробництво м’яса – понад 90 %. З кожним роком у сільськогосподарському виробництві збільшується частка приватного сектора. Він виробляє 98 % всієї продукції тваринництва, в тому числі: м’яса – 99,8 і молока – 75 %. За останні роки у сфері торгівлі та послуг відбулися значні структурні зміни завдяки процесам роздержавлення та приватизації. Створились сприятливі умови для здорової конкуренції, значно підвищилась культура обслуговування населення, розширився асортимент товарів.
У 35 загальноосвітніх школах району навчаються 5200 учнів. На Верховинщині функціонує Верховинський ліцей, 13 шкіл І-ІІІ ступенів, 10 – І-ІІ та 10 шкіл І ступеня. У школах району працює 680 вчителів, 500 з вищою освітою, 120 – з середньою спеціальною. Органи влади Верховинщини приділяють увагу розвиткові закладів освіти. За останні чотирнадцять років збудовано Буковецьку, Довгопільську та Пробійнівську школи, здано першу чергу Зеленської та реорганізовано 6 шкіл І-ІІ у школи І-ІІІ ступенів, відкрито у Верховині ліцей, Коледж туризму та готельного господарства Прикарпатського університету ім. В.Стефаника, філіал Міжнародного університету розвитку людини «Україна», у Криворівні – філію Бережанського агротехнічного інституту.
У районі діє велика кількість народних самодіяльних колективів. До числа найкращих можна віднести мистецькі колективи: оркестр дримбарів із села Верхній Ясенів, фольклорні колективи сіл Віпче, Яблуниця та Буковець, дитячі ансамблі "Гуцульські дівчата”, "Арніка”, які неодноразово демонстрували своє самобутнє мистецтво у Франції, Польщі та інших країнах Європи.
В економіці, соціально-культурному розвитку району особливо зримі зміни сталися за 20 років незалежної Української держави. Органи влади зуміли мобілізувати населення району на реформування виробничих галузей, національно-духовне відродження краю, примноження матеріальної і духовної гуцульської спадщини, народних традицій і обрядів. У районі зміцніла громадська активність людей, яких згуртовують і мобілізують на державотворення більше 57 районних організацій різних політичних партій і ще більше громадських формувань.
Незалежна Україна дала можливість верховинцям жити свобідно, духовно збагачуватись, справляти релігійні свята і обряди. Гуцули зуміли в особливий спосіб, з покоління в покоління, згармонізувати народні обряди з вченням Церкви і відчуттям, переживанням душі народу. Наприклад, колядники під час свят перебувають на особливому статусі відповідальності і вшанування, адже символізують самих апостолів Христових, учнів апостолів та всіх праведників, що проповідують Христа. Колядники одягаються в народний стрій, мають з собою роги-сурми і трембіти, голосом яких і дзвіночками звіщають усім добру новину, пробуджують душі християнські від сну гріховного. Колядники моляться за всіх поіменно – за живих і померлих, звертаються та дякують Господу.
Щоб показати велич колядницьких обрядів на Гуцульщині, у Верховині проводиться районне свято «Гуцульська коляда». Збираються колядницькі партії з більшості сіл району. Вони показують у повній величі і красі це Різдвяне дійство, яке благословляють священики, вітають представники влади. Тут почуєте гру десятків трембіт і рогів, супровід багатьох скрипок, побачите хід колядників і їх виступи на Співочому полі.
Коли брати природний ландшафт території сучасної Верховини, то він досить різноманітний. Центр селища знаходиться на висоті більше 620 м над рівнем моря. На території селища є ряд вершин і хребтів, які в своєму комплексі створюють своєрідну місцеву екзотику. Це, зокрема, Пушкар – 812 м, Маґурка – 1025 м, Синиці – 1186 м, Біла Кобила – 1473 м над рівнем моря. Їх в останні роки відвідують туристи, оскільки кожна з цих вершин має свої природні та пізнавально-оздоровчі цінності. Пушкар і Маґурка, наприклад, багаті в літньо-осінній період різними видами грибів, Синиці та Біла Кобила – дикоростучими ягодами. Окрім того, на Синицях є так звані Довбушеві скелі, які в народі називають Довбушанка. Це надзвичайно прекрасна пам’ятка не лише природи, а й і історії, яка пов’язана з легендарним Олексою Довбушем, у загонах якого були селяни із Жаб’я. Існує немало легенд про переховування тут Олекси Довбуша, опришків, про їх скарби, комори тощо.
За останнє майже півтора десятиріччя Верховина перетворилася в один з культурно розвинутих центрів на Гуцульщині. У 1990 р. тут створено Всеукраїнське об’єднане товариство «Гуцульщина», з 1993 р. функціонує наукова установа – філія Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України, під тотожною назвою – «Гуцульщина». В 2000 р. за ініціативою Філії „Гуцульщина” створена Асоціація керівників органів місцевого самоврядування регіону Гуцульщини. Ці інституції видають журнал «Гуцульщина», «Гуцульський калєндар», щоквартальний спецвипуск у районній газеті для освітян «Світанок», спільно з місцевими органами влади забезпечили випуск науково-інформаційного збірника «Загальні описи населених пунктів Верховинського району», організовують наукові конференції, семінари, культурно-мистецькі фестивалі та інші заходи.
У селищі зосереджена ціла система закладів культури і мистецтва, передових самодіяльних колективів, мистецька майстерність яких відома не лише за межами району чи області, а й держави. Тут функціонує Народний дім, клуби в селі Віпче та на присілках Синиці і Плай, центральна районна бібліотека та її філіали у Віпчому та Синицях, районна дитяча бібліотека, дитяча школа мистецтв. У Верховині є чотири колективи художньої самодіяльності, які мають звання «народний». Це самодіяльний танцювальний колектив Ванджураків-Ілюків з с.Віпче та при Народному домі хор «Гомін Карпат», танцювальний колектив «Черемош» і квартет «Ясени». Ці колективи представляли гуцульське мистецтво у багатьох зарубіжних країнах. Так, танцювальний колектив з Віпчого виступав зі своєю програмою у Польщі, в 1991 р. – у Франції, у цій же країні в 1998 р. побував і дитячий ансамбль «Гуцульські дівчата».
Чотирнадцять років діє ансамбль троїстих музик «Черемош», створений у 1991 р. (керівник Заслужений працівник культури України Р. Кумлик). Ансамбль згуртував висококваліфікованих музикантів, знавців гуцульського музикального мистецтва, а саме: скрипаль – М. Ілюк, баяніст – С. Паньків, цимбаліст – В. Тимчук, бубніст і трембітар – П. Тинкалюк, а соло на всіх гуцульських інструментах виконує Р. Кумлик (12 видів музичних інструментів). Цей колектив виїжджав на запрошення до Румунії, Франції, Німеччини, щорічно по декілька разів виступає в Польщі та на зустрічах іноземних гостей, що прибувають в район, на наукових та інших заходах, що проводяться на всеукраїнському, регіональному і місцевому рівнях.
З 1991 р., відразу після проголошення незалежності України, тут проводяться Гуцульські міжрайонні художньо-мистецькі фестивалі, а в останні роки вони набули загальноукраїнського, навіть міжнародного статусу. Цьому значною мірою сприяло те, що зі створенням філії „Гуцульщина” НДІУ до чергового ІV Гуцульського фестивалю, що відбувся у Верховині в 1994 р., було започатковано проведення наукових конференцій, які стали невід’ємним компонентом наступних фестивалів. Це уможливило надати розвитку фестивального руху та інші заходи з національно-культурного відродження Гуцульського краю наукової основи та надати їм науково-практичної спрямованості шляхом залучення до їх проведення не лише самодіяльних художньо-мистецьких колективів та народних умільців, а й широкого кола науковців України та зарубіжжя.
Так, наприклад, на Міжнародній науково-практичній конференції з проблем: „Екологічні і соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат”, що відбулась 2 вересня 2005 р. у Рахові Закарпатської області в рамках ХV Гуцульського фестивалю, крім чималої кількості відомих учених України, в її роботі взяли участь і виступили з доповідями представники провідних наукових інституцій з ряду зарубіжних держав, зокрема Румунії, Угорщини, Словаччини, Чехії, Швейцарії, Польщі, Франції. У селищі споруджені пам’ятники Т.Шевченку та І.Франку.
У Верховині функціонує ряд закладів охорони здоров’я. Це районна лікарня на 175 ліжок з 11 відділеннями. Як структурний підрозділ ЦРЛ, функціонує поліклініка, яка щоденно може надати допомогу 150 відвідувачам. У селі Віпче та на присілках Синиці і Підкринта працюють фельдшерсько-акушерські пункти.
У селищі Верховина набуває розвитку туристично-оздоровча робота, фізкультура і спорт, зміцнюється їх матеріальна база. З 1982 р. започаткувала роботу туристична база «Верховина» на 300 місць, яка в 1998 р. реорганізована в лікувально-оздоровчий комплекс. У 1994 р. побудовано стадіон. У 2010 реконструйовано діючий трамплін. Тут проходять спортивні змагання регіонального, всеукраїнського і навіть міжнародного рівнів, зокрема з лижного спорту, стрибків з трампліна, а також футболу тощо. Добрих успіхів досягає відділення зі стрибків з трампліна дитячої спортивної школи (ст. тренер В.Прокоп’юк). Її вихованці вже неодноразово брали участь у міжнародних змаганнях на лижах з стрибків з трампліна і показували добрі результати.
У селищі Верховина започатковується сільський зелений туризм. У 1998 р. організовано його осередок, який у 2010 році активно розгортає роботу щодо створення необхідних умов для відпочинку і оздоровлення приїжджих туристів.
Відпочиваючи на Верховинщині взимку Ви зможете освоїти техніку гірськолижного спуску з гір, покататися на гірських лижах, санках сноуборді, скористатися послугами канатних доріг, відвідати гірськолижний курорт „Буковель”. Вам запропонують автоекскурсії до Ворохти, Яремчі, Косова, Коломиї, Яблуниці, здійснити нескладні походи і прогулянки в гори (в т.ч. одноденні), відпочити в гуцульській колибі, покататися верхи на конях і в санях, поласувати шашликом в засніжених Карпатах, відвідати баню-парну.
Найпопулярнішим на теренах району є такі види туризму як: пішохідний (подорожування по горах пішки), гірськолижний (катання на гірських лижах), водний (сплав по гірських ріках на катамаранах. каяках, рафтах) та гірський (зимові подорожі по Чорногірському хребту).
Верховинський район розташований у південній частині Івано-Франківської області, у найвищій частині Українських Карпат, в межах Гуцульських Карпат (Чивчини, Чорногора, Гринява). По Чивчинському хребту протягом 45 км проходить державний кордон з Румунією.
На заході район межує із Закарпатською областю, на північному заході із Надвірнянським, на півночі із Косівським районами Івано-Франківської області, на сході із Чернівецькою областю, на півдні та на південному заході з Румунією. Територія району становить 126,3 тис. гектарів.
Населення 29,8 тис. чоловік. На території району знаходяться ряд найвищих вершин Східних Карпат, в тому числі й друга за висотою гора України — Піп Іван, 2028,5 м. Майже вся територія вкрита лісом.
Досить насиченою є гідросистема району. Найбільшою річкою є Черемош, загальна площа водозабору якої на території району становить 2565 кв. км.
Саме Верховинщина є одним з найбільших багатих на мінеральні води регіонів держави. Тут знаходиться понад 100 джерел мінеральних вод. Лише в селищі Верховина та селі Буркут знаходиться 10 досліджених джерел мінеральної води.
Площа вкритих лісовою рослинністю земель Верховинщини складає 86130 га, з яких ліси І групи займають площу 62821 га. Загальний запас деревостанів оцінюється в 36,9 млн. м.
Ліси району підвідомчі Верховинському та Гринявському держлісгоспам, Верховинському районному лісгоспу та Карпатському природному національному парку.
Лісистість району становить 68,6%. Середній запас деревини на 1 га – 440 куб. м. Розрахунковий лісосічний фонд встановлений в межах 45 тис. куб. м. деревини і освоюється в середньому на 92 %.
Крім того, Верховинський район — визначний лікувально-оздоровчий центр. Завдяки недоступності гір, протягом багатьох віків на територію, де проживають гуцули, не змогла вплинути цивілізація з її урбанізованим суспільством. Тут зберігається багато цікавих звичаїв, традицій, легенд, ремесел, які в інших регіонах повністю зникли.
За матеріалами: http://uk.wikipedia.org/
2010 - 2024 | 