«Краю милішого, ріднішого, як Україна, в світі нема»

                                                                           Марійка Підгірянка

У славному гірському селі Буркут на Верховинщині в липні – серпні 1907 року відпочивала українська поетеса, відома галичанка Марія Підгірянка – Марія Ленерт­ Домбровська –з чоловіком та родиною Кобринських. З ініціативи завідувача музею поетеси в селі Білі Ослави Надвірнянського району Василя Левицького за сприяння Верховинської районної ради, районних товариств «Просвіта» та «Гуцульщина», Зеленської сільської ради та ДП «Верховинське лісове господарство» восьмого липня у селі Буркут на приміщенні лісництва встановлено меморіальну дошку відомій поетесі та народній вчительці. Духовним керманичем делегації білоославців виступив парох УПЦ КП «Святого Дмитрія» о. Василь Ужитчак – цьогорічний лауреат премії імені Марійки Підгірянки, почесний громадяни Білих Ослав.

Відкрив народне віче біля Буркутського лісництва завідувач Білоославського музею, член НСЖУ, лауреат премії імені Марійки Підгірянки Василь Левицький. Наступного літа виповнюється 110 років з того часу, як Марійка ступила на благодатну гуцульську землі в надії вилікувати туберкульоз. Важка недуга, за словами чоловіка Августина Домбровського, підступила до неї в 1906 році, і лікарі порадили обрати народний метод лікування у горах. «Я виїжджаю на місяць лікуватися озоном в Буркут», – казала поетеса і помандрувала в гори.

Василь Юрійович розповів, як ще п’ять років тому виношував ідею встановлення меморіальної  дошки землячці-поетесі в Буркуті. Керівники Верховинської районної ради пішли назустріч і підтримали його задум. Теплими, щирими словами відгукнувся також про Верховинський музичний гурт «Струни Орфея», який пропагує культурно-мистецькці цінності української пісні і якому торік в Білих Ославах вручено премію імені Марійки Підгірянки. Приємно, що лауреатами премії стали також верховинці Василь Нагірняк та Орест Князький – члени Національної Спілки письменників України. А з числа делегації білоославців лауреатами цієї літературної премії стали уродженка Білих Ослав, заслужений журналіст України Тамара Лейб’юк та Василь Левицький.

Василь Левицький щиро подякував художнику-гравірувальник Олегу Музиці, який виготовив меморіальну дошку, меценатам-землякам Василеві Івасишину та Ярославові Гуменюку, усім присутнім надвірнянцям і верховинцям, які прилучилися до справді історичної події в літературному житті Прикарпаття та України. Особливу подяку висловив голові Верховинської районної ради Івану Шкіндюку за допомогу в організації проведення такого заходу в Буркуті.

«Краю милішого, ріднішого, як Україна, в світі нема», – ці пророчі слова, виписані на пам’ятній дошці, вибрані з надією, – підкреслив Василь Юрійович, що ми прославимо Марійку Підгірянку так, як вона прославила Україну.

Після о. Василь Ужитчак освятив меморіальну дошку благодаттю святого духа, окропленою святою водою во ім’я Отця і Сина і Святого Духа та звернувся до Всевишнього зі словами благословення пам’ятної дошки на честь перебування поетеси Марійки Підгірянки у Буркуті в пам'ять її творчого, письменницького дару.

– Ми стали свідками освячення меморіальної дошки Марійки Підгірянки. Ми подивилися на цю красу і можемо підтвердити ті слова, які викарбовано на пам’ятному знаку, що «краю милішого, ріднішого немає, як наша Україна. Слава Україні», –  сказав о. Василь. – З Божою допомогою ми добралися до цього місця, щоб вшанувати пам'ять нашої славної землячки. Слава Богу, що є небайдужі люди, які знають, люблять і бережуть її творчість. Ми пішли її життєвими слідами, щоб відчути ту ауру, в якій жила і творила поетеса. Та, мабуть, не думала Марійка, що знайдуться такі люди, котрі будуть подорожувати дорогами її життя. Слава Богу, такі люди є, і до них належимо ми. Ми віримо, прийде час, сюди буде прокладена асфальтова дорога, відкриються водолічниці, як у час перебування і Лесі Українки, і Марійки Підгірянки, тому що це є знамените місце. На той час, у вісімнадцятому столітті, коли ще не було ні Трускавця, ні Черче, тут, у Буркуті, діяв санаторій, водолічниця, і люди лікувалися.

Перебуваючи на гуцульській землі, ми вдихнули карпатське повітря і відчули, що стали здоровішими як фізично, так і духовно, тому що нас торкнулася благодать, яка є довкола, і ця благодать торкалася також серця і душі Марійки Підгірянки. Вона жила цим навколишнім світом. Вона жила тою Божою красою, яку Господь сотворив для нас усіх.

Хай Господь дарує здоров’я усім тим, хто сьогодні тут присутній. Сьогодні відбувається історична подія для всієї нашої України. Хай Господь запише нашу поїздку як добрий вчинок, як молитву за душу нашої Божої Марійки.

Заступник керуючого справами виконавчого апарату Верховинської районної ради Василь Нагірняк щиро привітав надвірнянців на верховинській землі з нагоди справді історичної подій в державному, літературному, культурно - духовному житті  – встановлення та освячення меморіальної дошки Марійці Підгірянці – від імені голови районної ради Івана Шкіндюка, за дорученням голови Івано-Франківського обласного Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Степана Волковецького та голови обласної письменницької організації Євгена Барана.

Селище Буркут славне своєю історією, тут відпочивали і працювали корифеї українського красного письменства Іван Франко, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Марійка Підгірянка  та інші. Будемо робити все для того, щоб селищу Буркут повернути добру славу туристично-відпочинкового краю і славної літературної місцини для творчих особистостей всієї України

Сільський режисер, вчитель, заступник громадської організації «Рідне село Білі Ослави» Валентина Щербак запросила усіх присутніх причаститися до слова Марійки Підгірянки, до її високої поезії, бо вона так змальовує природу, як ніхто інший, а природа наша карпатська, українська надихає на творчість.

Над Буркутовим лісництвом полинули ввись, аж ген до зелених верховин, чудові поезії Марійки Підгірянки.

На народному віче виступили також голова Верховинського районного Товариства «Гуцульщина», директор НПП «Верховинський» Михайло Нечай та Зеленський сільський голова Володимир Феркаляк. Михайло Нечай привітав поважне товариство із знаменною подією від імені голови Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Дмитра Стефлюка, який також прилучився до організації встановлення пам’ятної дошки.

Михайло Михайлович констатував, що у нас є вже пішохідний маршрут імені Лесі Українки, і дав обіцянку, що наступний маршрут буде створено і названо іменем Марійки Підгірянки, яка пішком, через гори, добиралася до села Довгополе, яке розкинулося на Білому Черемоші.

На завершення урочистого народного віча з приводу встановлення пам’ятної дошки Марійці Підгірянці на приміщення Буркутського лісництва отець Василь Ужитчак окропив святою водою, якою освячено пам’ятний знак, усіх присутніх зі словами: «Дай, Господи, аби Твоє Боже благословення через цю святу воду зійшло на усіх вас».