НАМ ПОРА ДЛЯ УКРАЇНИ ЖИТЬ… 

26 жовтня в Івано-Франківському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти відбулись обласні науково-практичні студії “Нам пора для України жить” (з нагоди відзначення 160-ліття від дати народження Івана Франка). 

Офіційно відкрила та привітала учасників зібрання Лілія Сачовська,начальник відділу загальної середньої освіти департаменту освіти, науки та молодіжної політики облдержадміністрації та Любов Шелемей, проректор Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Лілія Василівна вказала на актуальність Каменяревого слова у сьогоднішній час. Бо хіба не пророчими є його слова до нас, нащадків: “Ми мусимо навчитися чути себе українцями – … українцями без офіціальних кордонів…” Суперечливість наукових думок навколо постаті Франка та їх обґрунтування розкрив Євген Баран,кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Інституту філології Державного вищого навчального закладу “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”, голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України, літературний критик у доповіді “Іван Франко. Непоборні міфи. За і проти”.

У ході пленарного засідання присутні слухали виступи Ганни Рибенчук, методиста Верховинського районного методичного центру “Перебування Івана Франка у Довгополі”; Іванни Микитейчук,учителя української мови і літератури Криворівнянської школи I–III ступенів Верховинської районної ради “Іван Франко і Криворівня” (історичний екскурс). Відрадно, що карпатський край для Івана Франка став тихим прихистком душі серед суєтливих буднів. Тут він відпочивав, спілкувався з місцевими жителями, милувався унікальною природною цариною та мудрим словом, порадою допомагав гуцулам у вирішенні наболілих питань, адже щиро переймався їх життєвими буднями. Тут, у Довгополі, у 1898 та 1909 роках художник Іван Труш написав портрети Івана Франка, які є пам’ятками високого мистецтва в сьогоденних оцінках. 

У Криворівню Іван Якович приїжджав майже кожного року у період з 1901 до 1914 років (окрім 1905 та 1908). Остання його зустріч із Гуцульщиною відбулась 1914 року, але теплий спомин про ці відвідини пам’ятав упродовж життя. Колективну роботу продовжено в практичних студіях для педагогічних працівників освітньої галузі “Мови і літератури” (керівники – Наталія Уманців, завідувач лабораторії суспільно-гуманітарних дисциплін, Ярослава Козленко, Світлана Худецька, методисти лабораторії суспільно-гуманітарних дисциплін) та “Суспільствознавство” (керівник – Валерій Островський, кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії та методики навчання, методист лабораторії суспільно-гуманітарних дисциплін). Учасники активно взаємодіяли в майстер-класах, проведених Наталією Карман, учителем української мови і літератури Івано-Франківського академічного ліцею-інтернату Івано-Франківської обласної ради – “Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі, розвійтеся, як тихе зітхання…” (створення кіносценарію за мотивами творів Івана Франка); Марією Грицишин, учителем української мови і літератури Української гімназії № 1 Івано-Франківської міської ради – “Твори-мініатюри як засіб розвитку літературних здібностей учнів” (за творчістю Івана Франка); Ольгою Ланіцою, учителем історії Івано-Франківського фізико-технічного ліцею- інтернату Івано-Франківської обласної ради – “Радикальний рух у Галичині в кінці XIX ст. Утворення першої політичної Русько-Української радикальної партії в Україні: Іван Франко” (застосування евристичних методів навчання на уроках історії); Іваном Василівим, учнем 11 класу Івано-Франківського фізико-технічного ліцею-інтернату Івано-Франківської обласної ради – “Я відкриваю світові Івана Франка” (створення інтерактивної карти); Валерієм Островським – “Сліди, вкарбовані у вічність. Іван Франко: візуалізація постаті”. Організатори заходу висловлюють вдячність Верховинському районному методичному центру(завідувач – Галина Дмитроняк) за змістовні матеріали і виставку, що відображають творчий період перебування Івана Франка у Верховинщині. 

Методист РМЦ                                                                                                   Рибенчук Г.Ю.