7 квітня 2016 року на свято  Благовіщення Пресвятої Богородиці, під час проведення виїзного Дня депутата в районній раді здійснено духовно-просвітницьку поїздку у Манявський Скит, який визначено осередком духовності, культури й мистецтва України.

             Група депутатів, працівників виконавчого апарату районної ради та установ району  побувала  на Богослужінню у Хресто-Воздвиженському храмі Манявського монастиря  та здійснила екскурсійний огляд храмами Скиту та священних місць, зокрема печери Блаженного каменя, яка лежить на горі поряд із монастирем.

           Божественну літургію у Соборному храмі очолив намісник монастиря ігумен Феогност (Бодоряк), виходець з нашого району, села Зелене.

           Супроводжував  паломницьку групу настоятель церкви Вознесіння Христового села Устеріки ієрей Петро Данильчик, керівник єпархіального відділу у справах сім’ї, молоді та катехизації Коломийсько-Косівської єпархії,  який розпочинав свій духовний шлях у цьому монастирі.

          Найдавніший у Карпатах православний монастир Манявський Скит стоїть відразу за селом Манява. Святе місце з цілющою, за повір’ями, джерельною водою знаходиться у мальовничому карпатському міжгір'ї з оздоровлюючим мікрокліматом, первісною дикою природою поблизу села Маняви Богородчанського району на Івано-Франківщині. Він давно вже став одним із найчастіше відвідуваних куточків Прикарпаття. До Маняви йдуть паломники, їдуть туристи. Тут завжди людно, якась надзвичайна сила притягує сюди, наче магнітом.

         Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир, назвавний в історії другим Афоном, – твердиня православ’я. Ця древня святиня розташована між гірськими скелями Карпат, поблизу с. Маняви на Івано-Франківщині. Між схилами гір, вкритих вічно зеленими смереками, з цілющою джерельною водою та мікрокліматом, розташоване це унікальне диво.

           Перші згадки про заснування обителі сягають кінця XIII століття і пов’язані з ченцями Іоаникієм і Пахомієм. Після спустошення Києво-Печерського монастиря монголо-татарами, ці два іноки прийшли в Карпатські гори, де і заснували новий монастир. Коли була зруйнована Києво-Печерська лавра,  два її ченці (Іоникій і Пахомій) узявши з собою святу воду пішли шукати рівне за силою джерело. Таке джерело вони знайшли тут – у Маняві – на Блаженному камені. Це на відстані приблизно 830 метрів від монастиря. І саме там капає цілюща вода. Зокрема, тут в 1241 році був збудований храм Воздвиження Чесного Хреста.

           Дізнавшись про ці благословенні Богом місця, сюди у 1608 році прийшов монах-схимник, суворий аскет з гори Афон – Іов Княгиницький. Про нього пізніше напише Іван Франко: «Іов був, без сумніву, чоловік великого і чистого характеру, незламної енергії і трудолюбія, яких може найбільше потребує кожний час і кожний народ. Перейнявшись на Афоні тамтешніми ідеалами, він один з небагатьох афонітів вернув на Русь і старався приложити ті ідеали до нашого життя, реформуючи монастирі в Уневі, Дерманті, Угорниках і в Києві-Печерській лаврі в дусі непорочного життя і аскетизму, закладаючи в кінці знаменитий Скит Манявський». Разом з Іваном Вишенським та Захарією Копистенським Іов створює чернечу громаду. У новій святині обителі він запроваджує найсуворіший устав Василія Великого. Саме за суворість уставу та аскетизм Манявський Скит був названий «другим» Афоном.

          Місце розташування монастиря є святим, адже тут двічі з’являлася Пресвята Богородиця. Святістю славились також некрополь та зовнішній цвинтар Скиту, де спочиває прах тисяч православних християн.

          Після Божественної літургії група верховинських паломників провели спільну з намісником монастиря та ченцями трапезу. Усі страви без м’яса, однак досить смачні і поживні.

          Після – знову екскурсія святими місцями Хресто-Воздвижинського Манявського Монастиря, яку провів ігумен Феогност.

          Ми щиро вдячні нашому духовному провіднику Петру Данильчику, наміснику монастиря ігумену  Феогносту за духовне наближення до Господа, за щирі молитви, які відгукуються ласкою Божою в наших серцях.